Тереза Авільська — велика свята жінка в історії Церкви, яка не боялася говорити і діяти, незважаючи на чоловічий естаблішмент, що прагнув її змусити мовчати. Реформаторка, яку, можливо, можна назвати трохи «протестанткою» в душі, бо вона своїми діями й переконаннями йшла всупереч багатьом авторитетам.
Її впертість і відданість Хресту не зробили її улюбленицею нунціїв чи інших церковних зверхників, і це особливо видно з листа одного нунція до Риму, де він описує Терезу як:
“…нестабільну, неспокійну, непокірну і зухвалу жінку, яка, прикриваючись побожністю, вигадувала хибні доктрини, виходила з монастирських стін проти постанов Тридентського собору та своїх настоятелів , і насмілювалася вчити, немов учитель, хоча святий Павло забороняє жінкам навчати.” (Cathleen Medwick, Teresa of Avila: The Progress of a Soul (New York 1999) с. 244
Ця характеристика не тільки розкриває те, як сильно вона дратувала церковних можновладців, але й підкреслює її силу. Тереза не дружила з нунціями — вона дружила з Христом. І в цьому, власне, полягає мораль: коли ти йдеш за Христом, не так важливо, що про тебе пишуть нунції, важливо, що твоя віра дає сили змінювати Церкву на краще. Вже пізніше Церква визнала її святою і вчителькою…
Свята Терезо, молись за нас!
Джерело: Vyacheslav Okun SJ